Ицхак Скородинский
Как долгожданен был обычный день осенний...
А-ах!!!
Дождик брызнул и...
Затих.
Безумно долго я ждал его.
Ад лета метой бреда ночного да сушью воздуха пещного выморочил душу.
Думал всё, не доживу.
А тут клочок тумана, как последняя надежда.
И капли, хоть и горькие...
В лицо.
Іцхак Скородінскій
Так, проста
Неспадзяваны...
Тых, што сустрэў і сустрэч імгненных тых не адзначаў ні ў памяці, ні ў пачуццёвым у жывым...
А проста, пралілася ручаём бязгучным тая прыгажосць.
Іх асобы. Акаем.
Найлепшай по́ўняю , планеты нашай у кружэнні ў сваім.
Іцхак Скородінський
Так, просто
От! Несподіваний... Так, тих, що я зустрів і зустрічей миттєвих тих не відзначав ні в пам'яті, та ні в чуттєвому живому...
А просто пролилася струмком беззвучним та краса.
Їхні обличчя.
Видноколо.
Найлегшим повним місяцем, планети нашої в оточенні своєму.