Іцхак Скородінскій
А час мінае
А час цікае ў скронь, тлуміць вочы, засціць памяць, перабівае яе аб іншым.
Ды і сяброў маіх шэраг...
Парадзеў.
Амаль усё ўжо там...
Так і я прызабыў, хто з іх хто. Толькі, часам...
Асобы ўсплываюць.
І я тут жа, як бы ўспамінаю, што было і не было.
І разумею, што...
Што?!
Нічога.
І ніколі.
Роетс.бай
Ицхак Скородинский
А время тикает в висок, морочит глаза, застит память, перебивает её о ином.
Да и друзей моих ряд... Поредел.
Почти все уже там...
Так и я подзабыл, кто из них кто.
Только, иногда...
Лица всплывают. И я тут же, как бы вспоминаю, что было и не было.
И понимаю, что...
Что?!
Ничегошеньки уже не будет.
Іцхак Скородінський
А час сплива.
А час сплива, морочить очі, застить пам'ять згадками про інше.
Та і друзів моїх ряд... Порідшав.
Майже всі вже там...
Та і я призабув, хто з них хто.
Тільки, іноді...
Лиця спливають і я тут же, згадую, що було і не було.
І розумію, що... Що?!
Нічогісенько вже не буде...
Роез.орг