Не розколовся щоб
Іцхак Скородінський
Не розколовся щоб
Ось, якось ввечері, лежав, уткнувшись носом вниз і мріючи, в цей час померти...
Та ніч...
Ця мряка напустила на мене, кілька зітхань майже молочного туману. Душ рятівний...
Не розколовся щоб, від усіх і отаких пристрастей, та об підлогу, мій шишкуватий лоб.
І!
Опівночі, таки, дійшло до мене. Ні, не засну. Мені, от так ось і кататися до ранку. По матрацу.
А після, довго і нещадно терти об щітку зубні свої імпланти і вискоблюючи щетину з підборіддя, пірнати вухами бабачими у очі протеза, щоб побачити. Хоч дещицю чогось.
І зобразивши фізіономією чортову брехню, що я живий, продовживши всю оцю муру,
хоча б, до ночі, в надіях.
На що?
Хоч уві сні!!!
В найближчому...
Зі свічкою на грудях і п'ятаками на очах.
Яка лафа...
Поез.орг
